Типовий приклад. Коли на питання на кшталт «Де була, що бачила?» відповідаєш «В Карпати ходила!», перше, що чуєш у 90% випадків – це «На Говерлу?». І не дай Боже сказати «ні», бо співбесідник в ту ж мить здивовано додає: «А куди, як не на Говерлу?».
Так, найвища гора України. Так, мабуть, найвідоміша гора України. Але ні, не єдина гора України, на яку можна підійматись. Асоціювати Карпати з Говерлою можна, але обмежуватись лише нею не варто. Мене кілька разів за це літо питали як до неї дістатись, звідки краще підійматись і чи можна піднятись за день. Можна. Але я би не радила. Чому?
Чорногірський хребет
По-перше: підйом нудний, часто піднімаєшся в болоті – стежку розвозить дощ і натовп туристів. Якщо замазатись в глину і промокнути мінімум по коліно у ваші плани не входило, краще подивитись на найвищу вершину України зі сторони. Наприклад, з Кукулу.
Кукул – хребет з максимальною висотою трохи за 1500 метрів, приємним підйомом по моховому, грибному лісочку. Ще й гуцули бринзу з буцом роблять на хребтових полонинах. Оце, як на мене, набагато цікавіше. І менш виснажливо, ніж пхатися на ті 2061 м аби дійти, сфоткатись і показати по приїзду додому знайомим: от, були в Карпатах, на Говерлі відмітились.
По-друге: у Карпатах, якщо ви не турист-одноденка, є чимало прекрасних піших маршрутів, з яких Говерлу видно, але які на Говерлу не заходять. Я би казала йти на Петрос, коли вже хочеться взяти український двотисячник, або на Піп Іван: високі гори, цікаві підйоми та спуски, місцевий колорит – весь комплект розваг в одному флаконі.
По-третє: зайти на Говерлу і не знайти там нікого – явище рідкісне. На вершині завжди є натовп, який хороводи водить довкола кам’яного тризубу, кричить «еге-е-й!», розкидаючи руки, і просить сфотографувати. Екскурсійні групи, індивідуальні тури, просто туристи-ентузіасти, дівчатка в балетках і чоловіки в шльопанцях. Половина з них по дорозі на гору їсть цукерки, вживає напої з різним градусом, а сміття кидає у кущі чи просто на стежині. Така картина трохи настрій псує. Але то таке, особисте.
Популярність Говерлі не на користь і справа не тільки в засміченості гори та маршруту на Говерлу: вершину втоптали в багнюку, яка там тепер майже завжди. На фото це добре видно. І я не здивуюсь, якщо фактична висота гори вже не 2061, а 2060 м.
г. Говерла, 2061 м
І, врешті, аби доїхати під Говерлу треба витратити чимало коштів. Підйом починається від спортивної бази «Заросляк», до якої ходить тільки приватний транспорт і найдешевша поїздка може коштувати 200 гривень з Ворохти (на літо 2014 року за легкову машину). Враховуйте, що це ціна за проїзд тільки в одну сторону. А вам же ж і виїхати звідти треба.
Тим, хто вважає, що можна дійти пішки: від «Заросляка» до Ворохти, найближчого населеного пункту, – 20 км.
Дістатись до «Заросляка» можна трасою П-24 (напрямок Ворохта-Верховина): на 7 км від центру Ворохти візьміть поворот вправо. Ще за 4 км дістанетесь до КПП: там потрібно буде зареєструвати групу та оплатити туристичний збір (15-25 грн./ос.). Далі: 9 км по ґрунтовій, місцями асфальтній дорозі – і ви на «Заросляку».
Підйом займе від 1.5 до 5 годин (залежно від вашої фізичної підготовки), на вершині – кілька спільних фото, бутерброди з чаєм з термосу, потім вниз по стрімкій глиняній стежці ще 2 години.
Чи не краще ті ж самі кошти і час вкласти у рафтінг по Черемошу, чи кінну прогулянку, домашнє вино, скажімо, або гуцульський сир?
Про всяк випадок, додаємо карту проїзду та карту маршруту: як доїхати до Говерли та як піднятись на Говерлу.
Завантажити маршрут на Говерлу можна тут.
На питання стосовно планування маршрутів чи поїздок до Карпат залюбки відповімо у нашій Facebook групі: пишіть!
