Побачити Карпати за тиждень: день другий
Мандрівний щоденник Миколи Бризіцкого
День перший: Червоногородський замок, Джуринський водоспад та Заліщики.
Другий день подорожі почався з оглядового майданчика навпроти Заліщиків – це одна з наймальовничіших точок Західної України. Дністер тут робить петлю довкола міста. Видовище дійсно прекрасне, хоч нас і застав дощ, а дністровська вода була каламутною.
Любомир Тригубишин. Петля Дністра біля Заліщиків
Кілька знімків – і рушаємо до Кам’янця-Подільського. Їхали в напрямку Тернополя і у с. Товсте звернули направо. Впродовж всього відрізку шляху дороги у поганому стані, зате довкола контрастні жовті поля та зелені дерева. Кам’янець-Подільська фортеця — добре збережений фортечний комплекс. Новий замок, щоправда, перебуває у гіршому стані, реставраційні роботи там не проводяться. За вхід доведеться заплатити, зате остраху за каменюку, що з верхнього поверху націлено летить вам в потлицю, немає — в той час коли у Червоногородському замку, де ми були вчора, гуляти без підвищеного почуття самозбереження не можна. Вартість входу до Кам’янець-Подільської фортеці — 20 гривень.
Микола Бризіцкий. Кам’янець-Подільська фортеця
Територія добре доглянута, а всередині, як завжди, кілька атракціонів для туристів: сувеніри, середньовічний одяг для “перевдягнутого фотографування”, гончарня, тир зі стрільбою з лука та арбалету. Тут ми і зупинились: постріляли із задоволенням і пішли бродити замком.
Микола Бризіцкий. Стрільба з луку
Українська література середніх класів не один раз розповідала про народного месника Устима Кармелюка. Як виявилось, герой-повстанець сидів в одній із веж Кам’янець-Подільської фортеці, а всередині є навіть його воскова фігура в кайданах. Ходити замком і справді є де: дві вежі, коридор між ними, каземати, тюрма-льох із вологими стінами та типовою замковою сирістю, кілька рівнів на вежах, внутрішній двір, оглядові майданчики та інші цікаві місця.
Олег Жарій. Кам'янець-Подільський, Старе місто. Вид з повітряної кулі
Далі йдемо до Старого міста – так зветься один з районів Кам’янця-Подільського і він повністю відповідає своїй назві. Будинки XVII століття, автентичні польські костьоли та адмінбудівлі. В архітектурному плані центральна частина справляє величне враження. Одна з найкрасивіших центральних частин серед українських міст, що мені довелось бачити: невеличкі вулички і будівлі, які не в змозі вмістити в об’єктив, мертва мова на фасадах і стінах. «Заберіть вуличні недолугі палатки, транспорт, об’єднайте із замком, відреставруйте будівлі!» — ця думка б’є дзвоном в голові. Далі по плану — Хотин.
Микола Бризіцкий. Кам'янець-Подільський, Старе місто
Хотинська фортеця справді фортеця. Біля річки, з товстими стінами, невеличкими баштами, зубчастими мурами. Це фортеця, об яку ламали зуби татари, турки, поляки, козаки, москалі. Фортеця завжди була аванпостом тієї чи іншої держави завдяки своєму стратегічному розташуванню. Одним словом, було де надихнутись історичною спадщиною. І все би добре, якби до фортеці відвідувачів пускали не до 18:00. Ми ж, на жаль, приїхали запізно. Але таки встигли пробігтись територією, зазирнули краєм ока всередину і рванули в Чернівці.
Віктор Іорданов. Хотинська фортеця
Дорога була добротною, тому вже за годину прогулювались вечірніми Чернівцями, а я подумки порівнював місто з Одесою, — таки є щось схоже.
