Побачити Карпати за тиждень: день перший

Мандрівний щоденник Миколи Бризіцкого.

Компанія у нас зібралась строката: галичанин, одесит, литовський українець та іспанка. Тому й планована поїздка вийшла строкатою та насиченою у всіх її проявах!

Стартували ми опівдні з Івано-Франківська. Дорога до першої зупинки в Заліщиках пролягає через Тисменицю, Тлумач та Городенку. Якість дорожнього покриття досить нормальна, за винятком райцентрів – там потрібно дивитись не за дорожніми знаками, а за ямами. Їхали неквапом, споглядаючи жовті рапсові поля та білі яблуні.

У Городенці постає перший вибір. До Заліщиків можна добратись двома дорогами: прямою від Городенки до Заліщиків або в Городенці повернути наліво, через кілька сіл заїхавши з боку Тернополя. Ми обрали пряму дорогу, не знаю чи помилились, але 15 км асфальту на карті є, а в реальності там порохи і білий ґрунт.

Івано-Франківськ - Заліщики - Нирків

В селі Звенячин поперед спуску, а в’їжджали ми з чернівецького напрямку, є поховання солдатів Першої світової війни. Далі — міст через річку Дністер. На дорогу ми витратили не більше 3 годин. Зупинитись вирішили не в Заліщиках, а поруч — в с. Нирків. До Ниркова добратись не проблема: їхати головної дорогою з Заліщиків у напрямку Тернополя, за селом Бересток поворот наліво і далі за дороговказами.

Швидко розгрузились, переодяглись, замовили теплого молока на вечір і пішли вниз до Червоногородського замку. Пішли навпростець: спуск по червоному пісковику досить крутий. Є дорога і для автомобілів, вона йде серпантином, однак так було б нецікаво, егеж?

Кащенко Максим, Червоногородський замок Кащенко Максим, Червоногородський замок

Вхід до замку лежить через табір “Ромашка”. З правого боку від замку є костел, такий же ж древній з вигляду, як і сам Червоногородський. Замкового комплексу, як такого, вже немає, – колись це була оборонна споруда, потім — перебудований палац, а зараз — лише руїни. Але враження вони залишають не менш яскраві!

Червоногородський замок, 1920 рік Червоногородський замок, 1920 рік

Костелом можна побродити: спуститись в підвал, піднятись на хори, а через дзвіницю навіть вилізти стіною, на власний страх і ризик. Замок занедбаний. Цікаві спіральні сходи всередині замкових веж.

Алла Склярова, Домініканський костел Вознесіння Діви Марії (XVII ст.) Алла Склярова, Домініканський костел Вознесіння Діви Марії (XVII ст.)

По суті це й все, що залишилось – дві замкові вежі, одна з яких ніби розрізана навпіл: половина стоїть собі й далі, а друга половина — зруйнована вщент. Добре дослідивши споруду, можна знайти навіть замковий туалет — спеціально облаштоване приміщення з отвором у кам’яній підлозі, на диво не зіпсоване невихованими туристами. Досхочу набродившись руїнами, ми попрямували через дитячий табір до водоспаду на ріці Джурин.

Алла Склярова, Залишки розпису у костелі Вознесіння Діви Марії (XVII ст.) Алла Склярова, Залишки розпису у костелі Вознесіння Діви Марії (XVII ст.)

Дорога до водоспаду починається на вході до табору. Червоною дорогою йшли на звук, на спуску шум води чути все виразніше. Джуринський водоспад є одним із найбільших водоспадів Західної України.

Алла Склярова, Джуринський водоспад Алла Склярова, Джуринський водоспад

Понад рікою біля водоспаду прокладені дерев’яні настили, що дають змогу насолодитись видом не тільки з берега, а глянути на водоспад зблизька. Місцина напрочуд мальовнича: замок, водоспад, пагорби, з яких можна спостерігати за цілою долиною, подекуди — скельні виступи.

Джуринський водоспад Джуринський водоспад

День доходив до кінця. Свіже, ще тепле молоко, що ми замовили перед виходом до замку, втома, сон. Наступний ранок запах дощем та азартом подорожі! Поснідавши, ми рушили на одну з наймальовничіших точок Західної України – оглядовий майданчик навпроти Заліщиків. Дністер тут робить видовищну петлю довкола міста. Прекрасний початок другого мандрівного дня!

Любомир Тригубишин, Дністер біля Заліщиків Любомир Тригубишин, Дністер біля Заліщиків

походи в Карпатах

comments powered by Disqus