Побачити Карпати за тиждень: день шостий та сьомий

Мандрівний щоденник Миколи Бризіцкого

День перший: Червоногородський замок, Джуринський водоспад та Заліщики.

День другий: Кам'янець-Подільський та Хотин.

День третій: Чернівці, Буковинські водоспади, Верховина

День четвертий та п'ятий: рафтинг, Тернешорська лада, кінна прогулянка над Дзембронею

Понеділок нам подарував два музеї і довгу дорогу до Синевиру. Хата-стая та Музей народних інструментів додали настрою та заряду бадьорості. Погода того дня склалась похмурою і вже в обід ми покинули Верховину. Як тільки спустились з Яблуницького перевалу, хмари щезли, а Закарпаття зустріло сонцем, хорошими дорогами і смачними стравами.

Їхати було неблизько, тому робили мінімум зупинок. В селі Ділове, поруч із прикордонною зоною, перевіряють документи — бажано мати з собою паспорт. Ми їхали дорогою, обабіч якої вкопані стовпці — це вже кордон України.

Найкрутіше в тих місцях – це будинки. Якась незрозуміла кавер-версія на замок з опенінгу Дісней-мультиків. До того ж, чи це готелі, чи якісь відпочинкові комплекси, чи навіть приватні будинки – незрозуміло, але Дісней занепокоївся б.

Микола Бризіцкий. Ваша версія: приватний будинок чи готель?

Приємно здивував Тячів — мале провінційне містечко, але має красиву архітектуру, а також довгу історію. Дорога з села Теребля складна, особливо в темну пору доби. По цій причині на місце ми приїхали уже в 10 годині вечора.

Микола Бризіцкий. Тячів

Озеро Синевир, кажуть, найвідоміше в Українських Карпатах. Тоді виникає питання: чому дістатись сюди — завдання для терплячих? Як туди доїхати їй-Богу, не знаю, бо з Франківської області краще і не намагатись: під’їзд від румунського кордону на 50% зменшує стресостійкість і розвиває любов до автодору, а з боку Долини-Вишків-Міжгір'я — вартує премії року в номінація "Смуга перешкод". Тут окремо хочу сказати: обережно обирайте маршрут! У Мислівці закінчується смертний світ та починається дзен, якого мені не вдалось досягнути, бо вертались назад ми таки тією ж дорогою. Аби не псувати враження, от вам ще кілька озерних фото, і — досить про дороги!

Микола Семеген. Синевир

Рухаючись до озера, уже в темряві, мали нагоду глянути на Тереблянське водосховище, охоронець території якого розказав нам майже всі цифрові факти про його унікальність: пробурений канал діаметром 2.5 м і довжиною 3.6 км на протилежний бік гори до іншої річки для забезпечення більшого напору води, довжина греблі більше 150 м і решту цікавинок.

Ігор Меліка. Водосховище Теребле-Ріцької ГЕС у Вільшанах

Після сну із Синевирської поляни, де і зупинялись на ніч, рушили до озера. Проїзд до нього платний, але від КПП можна пішки пройтись маркованим лісним маршрутом. Озеро має багато струмків, що його живлять, попри дорогу — облаштований витік води, а на березі є колиба та кілька точок продажу трав, чаїв, бринзи, натуральних алкогольних настоянок. Обійти довкола часу не займе багато, але дасть змогу насолодитись різними ракурсами та краєвидами, глянути на вирізаних з дерева Синь та Вира, заглибитись у ліс та спробувати води з джерела, що живить найвідоміше озеро Карпат.

Микола Бризіцкий. Реабілітаційний центр ведмедів

Перед Синевирською поляною знаходиться Реабілітаційний центр ведмедів. Дванадцять гектарів відгородженої території та 16 бурих ведмедів вагою від 45 до 400 кг.

Для довідки: Центр створений у 2011 році для збереження популяції ведмедів та її збільшення на території України. Ведмеді потрапляють сюди при неналежному з ними поводженні, порушенні норм утримання — тоді приходять люди з Міністерства екології і природних ресурсів, забирають ведмедів і шлють в Центр.

Микола Бризіцкий. Ведмедів — всім!

На цьому подорож дійшла до кінця і ми рушили на Франківськ, подумки прокручуючи тиждень пригод, краєвидів, водоспадів та гір.

Олександр Космач. Вид на Чорногору

Взагалі в горах багато чого переосмислюється. Вони стояли до того як з’явився на світ я, стоятимуть і тисячі років надалі. Закривши очі і слухаючи шум вітру, можна почути більше аніж за кілька років у місті. Краса гір у думках, що лежать на вершинах та у мріях, що витають понад хребтами, а вітер лиш нашіптує їх. Однак це все здобудеш тільки подолавши довгу дорогу до вершини — ось такий символізм.

походи в Карпатах

comments powered by Disqus